Відгуляла весна, відбуяла,
минула,
Спрагле літо з громами розмову
вело.
І скінчило розмову, прив’яло,
заснуло,
Тиха осінь до неба
піднесла чоло.
Задивилися в осінь синиці
кмітливі,
Підлітають до хати клювати зерно.
... Чи давно, чи недавно були
ми щасливі —
Я запитую в світу крізь сіре вікно.