ВАСИЛЬ

МИКОЛАЙОВИЧ

ДРАБИШИНЕЦЬ

УКРАЇНА – ЧИ ПУСТИНЯ?
Я прощаю декотрим — не всім,
Всім прощати може лиш Всевишній,
Він — високо, десь, на небесі,
Тут згорають яблуні і вишні.

Села — в бруді, в бур'янах, в багні,
Нас дороги не ведуть до Риму...
...Хто із стайні вичистить нам «гній»?
Хто великій правді віддасть риму?

Хто Вкраїні серце покладе
В підмурівок Доброти і Долі?
...Сію-сію, чи не пропаде
Чорна праця на пустиннім полі?


Присвята | Поламані рами | Україна чи пустиня? | Ти, Сило Духа | Куди ми йдем? | Верба | Сон | Де сонце ходить спати? | Мінялись прапори | Колись я дуже сумував за вами | Рефам | Хрести й хрести | Відгуляла весна | Чого до серця лізе сум? | І впали зрубані гаї | Були в нас люди | Моя віра | Чи сумно, чи прикро | Чиї ми? | На самоті | Нам залишається так мало | Хтось має хобі | Надоїло життя | Гадаю | Великі люди в нас | Останнє слово | Наливала отрути | Людський шлях | Минають дні | Київська Русь | На грані честі | Ніч пішла | На всі вітри летять надії | Городили плоти | І мертвих, і живих | Життя було | Далеч сірих днів | До незалежності | На кораблі | Пташина доля | Жінка і мати | Багато в світі зла | Твоя бандура | Наламано кісток | Наша дорога | Обриваються надії