ВАСИЛЬ

МИКОЛАЙОВИЧ

ДРАБИШИНЕЦЬ

ПРИСВЯТА
«І мертвим, і живим,
І ненарожденним», усім
Моїм краянам-землякам,
Вкраїнцям рідним,
Битим, гнаним, бідним,
На всіх дорогах і материках,
Куди нас доля Не вела, не гнала
Із кабали, із рабства, із пітьми.
Не відаю, коли в святих анналах
Я віднайду велике наше — Ми.

Присвята | Поламані рами | Україна чи пустиня? | Ти, Сило Духа | Куди ми йдем? | Верба | Сон | Де сонце ходить спати? | Мінялись прапори | Колись я дуже сумував за вами | Рефам | Хрести й хрести | Відгуляла весна | Чого до серця лізе сум? | І впали зрубані гаї | Були в нас люди | Моя віра | Чи сумно, чи прикро | Чиї ми? | На самоті | Нам залишається так мало | Хтось має хобі | Надоїло життя | Гадаю | Великі люди в нас | Останнє слово | Наливала отрути | Людський шлях | Минають дні | Київська Русь | На грані честі | Ніч пішла | На всі вітри летять надії | Городили плоти | І мертвих, і живих | Життя було | Далеч сірих днів | До незалежності | На кораблі | Пташина доля | Жінка і мати | Багато в світі зла | Твоя бандура | Наламано кісток | Наша дорога | Обриваються надії