Обриваються надії,
Наче ниточка тоненька,
Що зроблю. Чи що я вдію,
Моя мила, рідна ненько.
Всі літа, неначе в ямі,
Відбували покарання.
Холуями ходять хлопці,
Відгоріла зірка рання.
Тихий вечір горбить плечі,
Місяць виставив нам роги...
Тож про що нам «плести»
речі?
Ми не бачили дороги.
.