Наламано кісток, голів, ніг і мечів,
Сердець, що нанівець упали і пропали.
А знов зоря встає і спати не дає,
Зоря, яка нам світ не гріє і не палить.
Нема на світі вічних величин,
Творець — один, лиш не одна
дорога,
І не одна тривога, чи хвороба,
Один на світі для людини чин.
...Чи виправдав тут кожен,
хто вже був?
Чи пропадав і світ його забув?
Нема на світі праведних,
крім Бога,
Дорога наша на узбіччя пре.
Лети, моя тривого, без дороги
До синіх далей, доки не помреш,
А вмреш — лиши тавро синам
століть —
Відбитий біль мій на людськім чолі.
.