Крутий цей шлях через віки і віхи,
Через епохи, зради, кабалу,
Не мали ми, не маємо ще втіхи,
Хоч і згубили силу немалу.
Крута дорога і круті сходинки
Не день, не два крутили нас в калач.
Не видно золотої серединки
Для нас ніде, хоч смійся, а хоч — плач.
Життя пливе і вже не повертає,
Ламає дні, палаци королів.
Живе і мертве — все перевертає,
Багато перевертнів на землі.
І тут було, було і є немало
Тих темних сил, лукавих, як мара.
...Мара мільйони нам голів зламала,
А дехто й нині їй кричить — «ура!»